Боже, як я люблю Природу,
від кожної ромашки
в захват приходжу,
ковилі гордій
уклін свій приношу.
Милуюся нею, як воротами
Раю земного, не повторного
і не вагомого.
Як же мало про нього знаю,
приймаю з розчуленням,
як належне, адже Тайна Природи-
незбагненна, горда.
Вона поряд з нами на варті
незабутня наша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801930
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.08.2018
автор: Svitlana_Belyakova