Глянь в мої очі, що ти там побачеш?
Не можеш подивитись, чом ж ти плачеш?
В моїх очах туман, холодні зливи,
Вогонь, і грім, війна нас всіх скосила!
В моїх очах земля , чорніше ночі.
Там дим, і постріл, крик простий дівочий!
В моїх очах, там кров і гільзи впали!
І постріли так швидко задзижчали!
Лежать тіла, а плакати не можу.
Підняти чи сказати, світ тривожу.
Я так кричу, але й мене не чути.
Як хочу я до миру повернутись!
Глянь в мої очі, бачиш пекла руки?
Вони все полонили щоб забути,
Добро, любов, життя, і мою душу.
Я не впаду, стоятиму я мушу!
Я мати всіх кого ви розтоптали.
Мене віками всі ви там лякали!
Вбивали, і топтали, з ніг валили.
Але в мені завжди горіли сили!
Я Мати сильного народу!
Героїв, відданих людей, свободи.
Я не впаду, не здамся, хоч втомилась.
Не молодію, хоч водою чисто вмилась.
Я все життя ярмо собою тягну!
Але запам'ятайте не полягну.
Стоятиму в обірваній рубашці,
Ногами босими, на вчіпленій розтяжці!
Не закричу, і плакати не буду.
Стоятиму! допоки стоять люди!
Ні я, ні мій народ,не будуть вам рабами!
Хоч, як би ви нас смертю не лякали.
Нехай ви косу русу відрізали,
А я стоятиму, до цього як стояли.
В кулак зіжму я поле, річку, небо,
Любов, добро, і більшого не треба.
Я не продамся, на коліна я не впаду.
Стою, стоятиму, бо в серці є розрада.
Всі мої діти квітами лягають,
І сльози льють, а потім і стріляють!
А я стою на проклятій розтяжці,
А свої очі я відкрию вранці,
Я поцілую все що так любила,
Накрию я крилом, яке собі створила.
Пригорну всіх до серця, бо я мати.
І буду я до рання, знов стояти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801803
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 03.08.2018
автор: LIV13