Тебе, на жаль, не знала і не знаю,
Бо ти живеш у мріях і бажаннях.
Приходиш потай коли засинаю
На ліжко сядеш тихо, зовсім скраю,
А потім десь зникаєш прямо зрання.
Так іноді торкаєшся волосся,
Слова шепочеш ніжні і казкові.
Ти тішиш мене тим, що все вдалося
І наче те насправді відбулося
Крізь сни зелено-сині і бузкові.
Буває забираєш мандрувати,
Світи чужі пізнати дозволяєш.
Ти вмієш справді дивно чарувати,
Ти вмієш щастя у життя давати.
Мене, здається, трішки ти кохаєш…
Мої бажання і шалені мрії
Злітають вверх, далеко, між зірками.
Як тільки сон торкається об вії,
Як тільки засинають безнадії,
Що назбирала в долі між роками.
І ти мій сон. Чарівний і чудовий.
Не зраджений, не зламаний, не стертий.
Ти напій мій в безмежності медовий,
Ти настрій мій яскравий і святковий
На щастя, крізь життя саме безсмертний…
Тебе, на жаль, не знала і не знаю,
Бо ти живеш у мріях і бажаннях.
Приходиш потай коли засинаю
На ліжко сядеш тихо, зовсім скраю,
А потім десь зникаєш прямо зрання.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко