Гай шумить, дерева гнуться,
тож за що пани скубуться?
За худобу? За город?
Чи за бідний наш народ,
що пішов жебракувати
і не може щастя мати?
Що знедолили, зламали,
роз'єднали, потоптали?
Марні ті думки народні,
не до нас панам сьогодні...
А за що? Скажу я Вам -
знають всі: "шерше ля фам!"
Не розділить її Рада,
жінку ту, що зветься Влада!
А вона примхлива пані,
поновилась на Майдані,
зрозуміла ціну зради,
аж смердить від тої Влади...
Тільки в них закриті очі,
кожен князем бути хоче,
а чи графом, чи царем...
Мати землю, дім, гарем,
як прийде нагоди час...
І плювати їм на нас!
Доки гай той відшумить,
серце за дітей болить,
за країну, за батьків...
Хіба ж я того хотів,
коли мерз в ім'я народу
на Майдані за свободу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80155
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.06.2008
автор: V.V.