А я тебе давно вже не чекаю!
Ми загубились між двома світами.
До днів самотності потроху я звикаю
Як і до скронь засипаних снігами.
Тебе не виглядаю на дорозі,
Не засинаю в мріях про майбутнє.
Колись була в бажанні як в облозі
Чекала все кохання незабутнє…
Роки потроху шаркали ногами.
Віталися й зникали у минуле.
Я ж в відчаї хапалася руками
За мрії в снах, щоб ангели почули…
Жадалося, бажалося, моглося…
Тепер до ролі іншої звикаю.
Десь в долі щось назавжди відбулося
І я тебе до себе не чекаю!
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко