Мов хвилі по морю біжить рік за роком,
Ховаючи в піні хвилини життя.
І весни щороку березовим соком,
Змивають прожиті літа в небуття.
Як дзвони церковні, «курли» журавлине,
Завжди нам рахує літа навесні.
Із проліском першим кохання наплине
І перші пташині полинуть пісні.
А потім заляжуть тумани на скроні,
У осінь глибоку злетить жовтий лист.
Наш поїзд піде і лише на пероні,
Прощальний почуємо потяга свист…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801148
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2018
автор: Віталій Назарук