Вона пройшла

Вона  пройшла,  струнка,  зеленоока,
У  камуфляжі  (він  їй  до  лиця)…
Припухлі  губи,  біля  вушка  –  локон,
Й  статурою  не  схожа  на  бійця.
Ішла  не  просто  дівчина  –  мадонна.
Здалося,  що  зійшла  із  полотна,
Щоб  Україні  врятувати  долю,
Бо  ж  замахнулась  на  Донбас  війна.

Не  видають  ще  зморшки  її  роки,
Шнурочки  брів,  мов  чайки  два  крила…
Їй  завдяки,  сьогодні  маєм  спокій,
Хоча  й  вона  у  пеклі  побула,
Але  не  з  тих,  щоби  стояти  збоку,
Коли  земля  від  болю  знемага.
Їй  не  чужі  історії  уроки,
Тому  й  грозою  стала  ворогам.

Горять  вогнем  її  великі  очі,
Бажання  помсти  груди  розпира…
Той  погляд  передати  важко  й  зодчим…
Сам  Бог  велить  їй  ворога  карать.
Пройшла  вона,  упевнена,  щаслива,
Готова    обійнять  руками  світ…
«Вона  сьогодні  –  за  дочку  й  за  сина,»  –
Подумала  я  дивлячись  услід.
20.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800996
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 27.07.2018
автор: Ганна Верес