Вже небо плаче третій день,
Розлилось море.
І дощ виспівує ... лишень
У серці - горе.
Десь поміж нами грім гримить,
Б'є блискавиця.
Твій голос в гомоні дзвенить,
А може ... сниться ...
Від вітру хилиться гілля,
Лист опадає.
А поодинці - не життя,
Душа ридає.
Колись любили звук дощу,
Йому раділи,
Та пережити цю грозу
Ми не зуміли.
Все перемелеться колись,
МукОю стане.
Де в серці сльози пролились,
Тепло настане.
Та змиє дощ весь біль душі,
Омиє рани.
Й підуть всі біди у житті
Десь за вітрами.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2018
автор: Зоряна Кіндратишин