Ти думаєш про це надто часто,
А потім пил сонця
Впаде в око,
Й ти мусиш відволікатися.
Промінь любові оселиться
У серці біженцем,
І ти не можеш не прихистити.
Відповідальність тут надто велика,
Бо гостя треба годувати,
Інакше він піде голодним,
Скине пил з подолку шат своїх
На твою оселю,
І ти довго будеш на самоті,
Й про дім твій казатимуть
Щось неприємне.
Шляхів є надто багато,
Не вір, що можна обрати
Наближений до мистецтва.
Єдине, що може бути спільним,
Це тільки біль,
Але з фізичним болем діалог
Надто неможливий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800570
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2018
автор: Олена Ганько