Заворожене серденько

Заворожене  серденько  чує  шепіт  уночі,  
Кличуть  мене  мавки,  ненько,  я  не  знаю,  чи  ідти,
Шепотіли  через  листя,  через  небо,  через  став,
Плив  віночок  із  барвінку,  він  мене  вже  там  чекав,  
Сорочину  білу  вдягну,  на  стежиночку  ступлю,
Мавки  шлях  мені  покажуть,  знаю  :  з  ними  оживу,
Обіймали  мене,  милі,  в  коси  квіточки  вплели,
Заспівали  пісню,  леле,  так  позбавили  журби,
Сміх  їх  небом  покотився  :  "Он,  дивись,  іде  юнак,
Він  занадто  є  красивий  -  згубить  дівчину  козак,  
Буде  плакати,  страждати,  так,  як  мучилась  і  ти,
Треба  хлопця  вчарувати,  щоб  уникнути  біди.
Ти  співай  йому  тихенько,  підійди  лише  на  крок,
Як  застукає  серденько,  плети  сітку  із  зірок,
Най  душа  його  злітає,  ти  її  не  відпускай,
В  темні  води  наші  чари  кличуть  хлопців,  наче  в  рай".
Я  до  нього  підступила,  пісню  тиху  завела,
Та  помилочку  зробила  -  в  очі  погляд  підвела.
В  мить  попала  у  неволю,  зкамяніла  геть  уся,  
Мавки,  знали  гірку  долю  -  шлях  тепер  у  небуття,
Він  узяв  так  ніжно  руку,  наче  крилами  прикрив,
Назавжди  розбив  розлуку,  чари  тихо  розчинив,
Дивувались  лісні  діви,  що  коханням  врятував,
Почуття  такі  красиві,  більш  її  не  відпускав.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2018
автор: Galkka2