Я занеміг у вашій стиглій ласці -
Скажіть, хто ви, принцесо неземна?
Закрию очі - знов біжу по казці,
В моєму серці тільки ви одна.
Ті сині очі - небо з волошками,
А усмішка- в устах маків'я цвіт,
Лягла стежина в мріях по між нами:
- О незнайомко! Скільки ж бо вам літ?
Дитям, у сні, ввижаєтесь надмірно,
У роздумах шукаю стиглий плід,
Вас доторкаюсь в усмішці помірно
І на вуста терпкий лягає глід.
Ви - божество, створіння невідоме,
Ще не розквітла, сонячна лоза,
Ви - світ п'янкий, усе життя свідоме,
Ви - тиха гавань... вмить стрімка гроза.
Скажіть, хто ви, принцесо неземна?
Хто дав вам право змінювати долю?
У роздумах та серці ви одна -
І не просіть, вас не пущу на волю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2018
автор: Леся Утриско