У мене тільки дві руки,
Роботи ж вистачить на роту.
Минають дні, ідуть роки
Але не меншає роботи.
Це парадокс, бо навпаки-
Її стає щоразу більше.
А в мене тільки дві руки -
Де взяти час робити вірші?
Ну я попав! Хто жив в селі
Той зрозуміє з напівслова -
Із сонцем встав, із сонцем ліг,
В півока дивлячись футбола...
На щастя не Обломов я,
Щоб у замріяному стані
Дивитись в стелю і щодня
З'їзджати з глузду на дивані.
Для чого створений цей світ? -
Для праці все живе на світі :
Бджола, мурашка, пес і кіт,
Ліси, моря, поля і квіти.
Не сплять клітини ДНК,
Працюють душі та інстинкти,
Собачий брехіт не змовка
І хтось горлає напідпитку.
У кожного свій профіль, стиль...
Йде боротьба за виживання.
Хтось верхи мчить на гривах хвиль,
Хтось рибку ловить в калабанях.
Левиця зебрі молодій
Замкнула щелепи на горлі...
Роботі не позаздриш цій,
Зате весь прайд напився крові.
Багатотонного кита
Малесенький планктон годує -
І кит працює все життя -
Невтомно океан фільтрує.
А Сонце! Сонце хто прирік,
Підвісив, мов ліхтар в безодні? -
Пекельний труд за віком вік.
Трудяга Сонце - дар Господній!
Багато можна говорити,
Сонети плести у вінки,
Та треба й далі щось робити,
Хоч в мене тільки дві руки.
PS :
Ідуть дощі, щодня дощі -
З'явився час папір псувати...
Як щось комусь не до душі -
Заяву можна написати...
😂
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800412
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.07.2018
автор: Михайло Гончар