Стомлена, скривджена, в куцому вбрáнні,
Ледь похилившись, так сумно стоїть,
Десь при дорозі околиці щастя,
Втративши радість, забувши про сміх,
Моя і твоя, мій брате, країна
Й дивиться ніжно, ховає в очах,
Крапельки сліз та останню надію,
Господа молить пробачити нас,
Шепче тихенько, смиренно благає:
"Боже, мій милий... Не сердься, прости...
Вибач їм, прошу... Що творять, не знають...
Ти ж пошкодуй їх... Гріхи відпусти..."
Стомлена, скривджена, в куцому вбрáнні,
А у очах все ж надія бринить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800338
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.07.2018
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ