Малюється у снах бабусі хата,
Веде стежина в двір мене одну.
Трава висока, навіть не зім'ята
Я бережно по ній тихенько йду.
Стоїть криниця сіра, зажурилась,
Жасмин голубить вітами її.
Віконниці на вікнах похилились,
А на даху журавлики малі.
В саду сумує одинока груша,
У кошик не збираються плоди.
Лиш вітер тихо віти їй воруше
І часто залітає сум сюди...
Колись бабуся радо зустрічала,
Торкалися до щік її уста.
Від себе вишиванку дарувала
І усмішка була така проста.
Тепер лиш в сні я з нею зустрічаюсь,
Вона лиш там до себе пригорта...
Прощаємось... В реальність повертаюсь
І сниться кожен раз стежина та.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800319
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)