Достигле жито колоситься снопами,
Бабуся долонею по ньому провела,
Я заблукав між явністю і снами -
Вона мене в дитинство завела.
Згадалось небо блакитне, як стрічка,
Згадалася пшениця золота,
Згадалися червоні ягідки порічки,
І шо́вкова бабусина коса.
Як на руках мене малого тримала,
Лагідно всміхалась мені,
Як пісень колискових співала,
Щоб лихо минало вві сні.
Вітер лагідно скуйовдить волосся,
Я зі спогадів верну́ся у яв,
Захитається в полі колосся -
Я бабусі цей вірш написав.
21-22 липня 2018р.
P. S. Пишіть свою критику в коментарях і допоможіть, будь ласка, з кінцем вірша, бо це все, що я зміг придумати.
Дякую!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800240
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.07.2018
автор: Ruslantsio