Вклонімось материнству

Одні  у  світ  приходять,  щоб  ламати,
Забувши  про  важливий  заповіт:
А  інші,  щоб  його  розбудувати,
А  мати,  щоби  вижив  білий  світ.

Приносячи  себе  йому  у  жертву,
Собою  вона  зцілює  його,
Готова  й  на  хресті  за  нього  вмерти,
Часом  і  сина  віддає  свого.
Вуста  її  молитву  вишивають,
А  очі  бережуть  святий  поріг,
Вони  і  маски  підлості  зривають,
Щоби  Господь  планеті  мир  зберіг!

Вклонімося  ж  доземно  материнству,
Щоб  тих  очей  не  мучила  сльоза.
Хай  сонцем  мами  посмішка  іскриться
Й  війна  ніколи  світ  не  колиса!
16.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800164
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.07.2018
автор: Ганна Верес