Моя муза, певно, що осінь,
Бо вірші лягають дощем.
З думок моїх темних мов хмари,
Ховаюсь від них під плащем.
Так, певно, уже з листопаду,
Та муза, що вітром реве,
Ота, що поволі забере
Все ніжне, красиве, живе.
Напевно моя муза- Осінь.
Та хто її любить, скажіть?!
Безвиразна сіра погода,
Що ніби кричить всім "біжіть"!
Тому от моя- Пізня Осінь,
Де холод із пасмурним днем.
Лиш там бо так легко сховати
Слова, що проллються дощем
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800126
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.07.2018
автор: Пізня Осінь