Дiд Петро палив тютюн
Зi свого городу.
Був веселий балакун,
мав свою пiдводу.
Й найсмачнiшi огiрки
завжди були в нього.
Пригощав вiн ними всiх,
- й старого, й малого.
Жодну юбку не минав
молодим Петро, -
Жеребцем за це прозвали.
I таке було.
Зараз вже не тi часи,
огiрки - тепличнi.
Молодь смалить цигарки
купленi - фабричнi.
Хлопцi з хлопцями лягають,
а дiвки - окремо,
Iз природою щось сталось,
- Отака проблема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2018
автор: Веселий песиміст