Сергей Жадан. Солнце, терраса, много зелени…

Из  цикла  «ТРИ  ГОДА  МЫ  ГОВОРИМ  О  ВОЙНЕ»  (2018)

+  +  +  +  +

Солнце,  терраса,  много  зелени.
Парень  и  девушка,
похоже,  студенты,  сидят  за  столом,
ожидают,  похоже,  заказ.
Рядом,  на  столе,  конспекты,
папки  с  документами,
похоже,  просто  забежали  между  занятиями.
пообедают  –  и  побегут  дальше.
Такие  взрослые,  такие  серьёзные.

Что  ещё?

Похоже,  снимают  квартиру,
не  любят  готовить,
питаются  где  придётся.

Жаль  тратить  время  на  кухню.
Жаль  тратить  время  на  мелочи.
Надо  относиться  к  жизни,  словно  к  одежде,
которую  ты  примерял,  прежде  чем  купить.
Надо  учиться  не  тратить  жизнь
на  ерунду.

Когда-нибудь  у  неё  обязательно  будет  свой  дом.
Когда-нибудь  он  обязательно  найдёт  нормальную  работу.
Надо  будет  всему  научиться,
надо  будет  научиться  подбирать
те  единственные  слова,  чтобы  говорить
о  любви  и  человечности.
Пыль,  цветы,  много  зелени.
Весна  прошлого  года.

Это  единственное  фото,  где  мы  вместе  –  говорит  она  –
я  здесь  на  него  обижена,
видишь,  даже  смотрю  в  другую  сторону,
не  разговариваю  с  ним.
Потом  началась  война.
Он  ушёл.
Ну  и  всё.

(Перевод  с  украинского)

+  +  +  +

Сонце,  тераса,  багато  зелені.
Хлопець  і  дівчина,  
схоже,  студенти,  сидять  за  столом,
чекають,  схоже,  на  замовлення.
Поруч,  на  столі,  конспекти,
течки  з  документами,
схоже,  просто  забігли  між  заняттями.
пообідають  –  побіжать  далі.
Такі  дорослі,  такі  серйозні.

Що  іще?

Схоже,  винаймають  помешкання,
не  люблять  готувати,  
харчуються  де  трапиться.

Шкода  тратити  час  на  кухню.
Шкода  тратити  час  на  дрібниці.
Слід  ставитись  до  життя,  як  до  одягу,
який  ти  приміряв,  перш  ніж  купити.
Слід  вчитися  не  витрачати  життя
на  дурниці.

Коли-небудь  вона  обов’язково  матиме  свій  дім.
Коли-небудь  він  обов’язково  знайде  нормальну  роботу.
Потрібно  буде  всього  навчитись,  
потрібно  буде  навчитись  підбирати
єдині  слова,  аби  говорити
про  любов  і  людяність.
Пил,  квіти,  багато  зелені.
Весна  минулого  року.

Це  єдине  фото,  де  ми  разом  -  розповідає  вона.  –
Я  тут  ображена  на  нього,
бачиш,  навіть  дивлюсь  в  інший  бік,
не  розмовляю  з  ним.
Потім  почалась  війна.
Він  пішов.
Ну  і  все.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800060
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 20.07.2018
автор: Станислав Бельский