Ой, ті крила... Така крилата!
Серце вище нащось злітає.
І хоробра. Чи сміла й завзята,
Мов не руки, а світ тримаю!
Я хвилювалась. Ти - моя скеля ,
Чи затишок? Чи розіб'юся?
Сьогодні море, тоді пустеля...
Як ти, то й я - із себе сміюся.
Сліпить сонце, мов твої очі.
Жарить душу...а я в кураж.
Бо з тобою і дні і ночі -
Непритомний якийсь антураж...
Та не втримала скеля крила -
І зірвались гучні слова...
Я тебе насправжки любила.
Ти ж мене задарма цілував....
І від крил тих...та лише пір'я...
Що ж лишись від тебе мені ?
Лише в перснях срібні повір'я
І чужого міста вогні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2018
автор: Юлія Ганненко