Крізь роки і віки не згасають яскраві стожари,
Мерехтітимуть знову мільярди яскравих зірок.
Їх лише закривають вітрами сполохані хмари,
Бо зірковому небу дають цілорічний урок.
Я прошу вас, вітри, розганяйте хмарини удалі,
Кожна зірка на небі – це доля чиясь на землі.
А життя в нас завжди, розігнавшись біжить по спіралі
І зникає чомусь, як в туманах густих кораблі.
Хай стожари горять - в небі зорі готові до лету…
Позникають вони, як попадають зорі старі.
Загадавши своє, не кидайте на пам'ять монету,
Бо ніхто з нас не знає, що робиться там угорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799990
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.07.2018
автор: Віталій Назарук