Вночі замерзло джерело криниці;
Твоя пора, зимових днів нуда!
Завмерла джерела дзвінка хода
І зверху снігу пласт уже сріблиться.
Та все дарма, бо там, під ним, струмиться
Жива, могутня, збурена вода.
Чекай! Ще прийде час її труда
І хвиль нестримних хор на волі заіскриться!
Приміряв я цей символ і собі,
Схилившись у надмірній боротьбі,
Тож рідної природи втямив слово.
А як – втаю, бо кожний з вас поет.
Самі розсійте смерк легкий прамови,
Душі промінням висвітіть секрет!
Максім Багдановіч
Санет: Замёрзла ноччу шпаркая крыніца
Замёрзла ноччу шпаркая крыніца;
Твая пара, зімовая нуда!
Цяпер няма ўжо руху ні сляда,
I нават зверху слоем снег лажыцца.
Ды ўсё дармо, бо там, пад ім, струіцца
Магутная, жывучая вада.
Чакай! Яе йшчэ прыйдзе чарада!
Здалее хваляў хор на вольны свет прабіцца.
Прыклаў я гэты сімвал да сябе,
Схіліўшыся ў надсільнай барацьбе,
I разгадаў прыроды роднай словы.
Як — прамаўчу, бо кожны з вас — паэт.
Рассейце ж самі лёгкі змрок прамовы,
Сваёй душы туды праліце свет!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799836
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 19.07.2018
автор: Валерій Яковчук