Засивілась в далеч стежка серед поля,
А обабіч впору колоситься доля
Й простягає руки ген до виднокола
Та зриває пасма з райдуги додолу.
Оскуділо вбрання молодого неба:
Всі стрічки сплелися квітами в оздобу
Ячменю і жита, пшениць та вівса…
Глянь довкола — бачиш: не лани — краса!
Вже й запахло літо свіжим короваєм,
А вінком із квітів ми його замаєм.
Покладем святково долю на рушник--
Опустилось, скажуть, сонечко в квітник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799815
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2018
автор: Valentyna_S