Я НЕ ГОРДА

В  вечірнім  небі  зіронька  самотньо
З  –  за  хмари  несміливо  вигляда.
Спостерігає,  як  воно  природно,
Літа  летять,  як  весняна  вода.

Іде  життя  нестримною  ходою,
Ніхто  його  не  в  змозі  зупинить.
Ще  ніби  вчора  була  зовсім  молодою,
Сьогодні  –  літа  догорає  вже  остання  мить.

Але  й  у  осені  хороша  є  погода,
Знайти  принади  можна  й  у  зими.
Діждуся,    бабиного    літа,    я  не  горда,
І  вже  тоді  зустрінемося  ми.

                                 16.07.2018  р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2018
автор: Валентина Рубан