І вкотре жахається небо, і Бог

Не  може  розмірено  дихать  земля:

Вогонь  їй  і  дим  заважають.

Лихі  посланці  прибули  від  Кремля,

Людей  у  катівні  саджають.

Не  просто  людей  –  України  синів,

Що  здатні  безмежно  любити

І  землю,  й  дітей,  і  своїх  матерів,

І  волю,  яку  не  убити.


Й  горить  у  очах  їх  незвичний  вогонь    –

Катам  його  не  зрозуміти,

Й  поставити  поряд  немає  кого

Із  тих,  що  Москви  сателіти.

І  вкотре  жахається  небо,  і  Бог

Того,  що  творять  у  Донбасі,

А  та,  до  Росії  велика  любов,

Загубить  усе  там  наразі.
4.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799672
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 17.07.2018
автор: Ганна Верес