Ступила боса в пшениці:
Стою, та з Богом розмовляю
І насолоджуюсь тим раєм -
Цілунком сонця по щоці.
Мені сміються горобці,
Волошки геть здалися небу -
Їм цілуватись з вітром треба,
Що заколише на руці.
І колискову заспіває,
Притихне в кутику дібров,
А там гроза торкнеться знов
І понесуться в танці гаєм.
І спів пташиний лине краєм,
Краєчком стиглої ріллі...
Що за пташки? - То солов'ї
Земним, радіють, вічним раєм.
Торкаю стиглого колосся,
Як лоно матері дитина
І ще одна віджита днина,
У сивині горта волосся.
Зіп'ю усі ранкові роси,
Мов збан холодного вина
І гріх минув - уже нема,
Там, де ступали ноги босі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799635
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2018
автор: Леся Утриско