Коли дощі забудуть до мене дорогу,
Сховаю глибоко нещадну тривогу,
І цукром розчинюсь у твоїх думках,
Назажди згубивши безсилля та страх,
Розібю дзеркала, де була журба,
Я там була монстром, кривилась душа,
Зображення стерті - про них не жалкую,
Із щастям у парі нові намалюю,
Зіпсуті сторінки назавжди згорять,
Дивись, там невзгоди так дико шиплять,
Із шовку всі рейки - мій потяг в дорозі,
Розквітло і серце в прекрасній облозі..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2018
автор: Galkka2