З лелекою, як з братом схожа,
Такі ж як в нього має ноги
І шию може вигинати,
Недарма ж кажуть, що цибата.
Стоїть, пантрує у воді,
Коли там визирнуть з нори
Маленькі зелененькі жабки
Чи невеличка рибка плава.
Бере у довгого вузького дзьоба
Та до гнізда несе цю здобич
Для своїх діток-пташенят,
Які вже їстоньки хотять.
Буває сіра вона й біла,
Трапляється остання рідше.
То як же цього птаха звати?
Ви здогадалися, що...( Чапля).
"Пантрує - підстерігає"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799278
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 14.07.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський