Заховалось сонце, ліг туман спочити,
Тільки я сьогодні не засну.
Хто мені підкаже, як все пережити,
Як зладнати порвану струну.
Скрипка, та не грає, коли струни рвуться,
Листки без вітрів не шелестять.
А мені так хочеться, щоб про все забуться,
А думки ж нікуди не летять.
В них одна дорога – до твого порога,
А точніше, до твоїх дверей.
Де мене зустрінеш, це прошу я в Бога,
І притиснеш міцно до грудей.
Поцілунку жадно хочу я напитись,
І сп’яніти, ніби від вина.
Але ж доля, чомусь, не дає зустрітись,
І скажи, чия в тому вина?
13.07.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2018
автор: Валентина Рубан