Хитро підкрався і сміється,
Сріблястий місяць поміж хмарин,
Сам, як тарілка, задається,
До землі сипле, білий бурштин.
Дрімають квіти, як в намисті,
Бешкетник вітер давно затих,
Шепочуть трави шовковист,
Ніде не видно зірок ясних.
У піднебессі загриміло,
Місяць тікав, чи то в полоні,
Далеко блискавка і сміло,
Війнула страх, зникла у полі.
Раптово вітер, як хлопчисько,
Ганяв всі хмари, ті сварились,
Пливли так швидко, низько – низько,
Дощем гарненьким,усе вмилось..
25.06.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2018
автор: Ніна Незламна