Притча про любов і щастя

Притча  про  любов  і  щастя  
Куди  зникає  любов?    -  запитало  маленьке  щастя  у  свого  батька.    -  Вона  помирає,  -  відповів  батько.    Люди,  синку,  не  бережуть  те,  що  мають.    Просто  не  вміють  любити!    Маленьке  щастя  задумалося:  Ось  виросту  великим  і  стану  допомагати  людям!    Йшли  роки.    Щастя  підросло  і  стало  великим.    Воно  пам'ятало  про  свою  обіцянку  і  щодуху  прагнуло  допомагати  людям,  але  люди  його  не  чули.    І  поступово  Щастя  з  великого  почало  перетворюватися  на  маленьке  і  чахле.    Дуже  воно  злякалося,  як  би  зовсім  не  зникнути,  і  відправилося  в  далеку  дорогу,  щоб  знайти  ліки  від  своєї  недуги.    Довго  чи  коротко  йшло  Щастя,  не  зустрічаючи  нікого  на  своєму  шляху,  тільки  стало  йому  зовсім  погано.    І  зупинилося  воно  відпочити.    Вибрало  розлогі  дерева  і  прилягло.    Тільки  задрімало,  як  почуло  кроки,  що  наближаються.    Відкрило  очі  і  бачить:  йде  по  лісу  стара  жінка  вся  в  лахмітті,  боса  і  з  палицею.    Кинулося  щастя  до  неї:  -  Сідайте.    Ви,  напевно,  втомилися.    Вам  потрібно  відпочити  і  підкріпитися.    У  жінки    підкосилися  ноги,  і  вона  буквально  звалилася  в  траву.    Трохи  відпочивши,  мандрівниця  розповіла  Щастю  свою  історію:  -  Образливо,  коли  тебе  вважають  такою  старою,  а  адже  я    ще  молода,  і  звуть  мене  Любов!    -  Так  це  ви  Кохання  ?!    вразилось    Щастя.    Але  мені  говорили,  що  любов  це  найпрекрасніше  з  того,  що  є  на  світі!    Любов  уважно  поглянула  на  нього  і  запитала:  -  А  тебе  як  звуть?    -  Щастя.    -  Ось  як?    Мені  теж  говорили,  що  Щастя  має  бути  прекрасним.    І  з  цими  словами  вона  дістала  з  свого  лахміття  дзеркало.    Щастя,  поглянувши  на  своє  віддзеркалення,  голосно  заплакало.    Любов  підсіла  до  нього  і  ніжно  обійняла  рукою.    -  Що  ж  з  нами  зробили  ці  злі  люди  і  доля?    -  схлипувало  Щастя.    -  Нічого,  -  говорила  Любов,  -  Якщо  ми  будемо  разом  і  станемо  піклуватися  один  про  одного,  то  швидко  станемо  молодими  і  прекрасними.    І  ось  під  тим  розлогим  деревом    Любов  і  Щастя  уклали  свій  союз  ніколи  не  розлучатися.    З  тих  пір,  якщо  з  чийогось  життя  іде  Любов,  разом  з  нею  йде  і  Щастя,  порізно  їх  не  буває.    А  люди  до  сих  пір  зрозуміти  цього  не  можуть  ...
Переклала  на  українську    мову    12.07.18        17.10

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799078
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2018
автор: Тома