Я відчуваю, заморозив ти мене,
Тож серед літа прийшла зима раптово,
Невже омана? Вдача знову омине,
Справді то доля? Певно не випадково.
Холодним градом… осипав серед трави,
З нею зростала, завдяки літній порі,
Досить промерзла, мо» випити отрави,
Сказать – проща, тобі і своїй зорі.
Велика жертва, то мабуть все ж занадто,
Її не вартий, тобі не підкорюся,
На жаль, з тобою, бажання жить відбито,
Мені б зігрітись, перешкод не боюся.
Сонячний промінь, освітив зірку мою,
Тягнусь до стежки, ближче до того тепла,
Знов розморозилась, стала квіткою,
Кохання стріну, щастя знайду в цих степах.
2010р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2018
автор: Ніна Незламна