Кораблі прокладають дороги
У безмежному світі води.
Мимоволі забувши, що боги
Не дозволять спокійно плисти.
Молитва́ми не скорена вічність
Забирає отруєний час.
Прокидається вітер зустрічний,
Проклинає вогонь, що не згас.
Відшукати загублену правду
Неможливо – давно вже втекла.
Мандрівницею стала назавжди,
Бо не впустять в будинок зі скла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798818
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2018
автор: Юлія Рябенко