Шість наречених короля

     Шість  наречених  короля      (Французька  притча  )
Король  завжди  вважав,  що  судити  про  людей  треба  не  за  словами,  а  за  вчинками.    Він  дуже  любив  своє  королівство  і,  коли  прийшов  час  одружуватися,  не  захотів  виписувати  заморських  принцес,  а  вирішив  вибрати  якусь  з  дівчат  свого  королівства.    На  цей  предмет  король  склав  оголошення,  в  якому  запрошував  записуватися  в  нареченої  всіх  дівчат  і  вдів  від  шістнадцяти  до  двадцяти  п'яти  років.    Ото  ж  бо  піднялося  хвилювання.    Товстухи  намагалися  схуднути,  худі  -  погладшати,  і  ті,  кому  було  далеко  за  сорок,  вставляли  зуби,  щоб  до  дня  оглядин  здаватися  свіжими  і  привабливими.    Король  заздалегідь  вирішив  запросити  тих,  хто  не  запишеться  в  цей  список,  тому  що  це  дівчата  скромні  і  не  спокусилися  стати  королевою.    Не  записалися  в  наречені  виявилося  всього  лише  шестеро:  одна  вдова  -  Женев'єва  і  п'ять  дівчат  -  Арманда,  Катерина,  Жанна,  Сусанна  і  Ніколь.    Вони  не  були  горбаті,  хромі    і    були    відмінні    за  всіма  статтями.    І  всі  вони  королю  сподобалися,  але  він  вирішив  у  них  розпитати,  чому  кожна  з  них  відмовилася  записатися  в  список  наречених.    Женев'єва  сказала,  що  вже  була  кілька  разів  одружена.    І  яі  б  не  були  різні  чоловіки,  після  короткого  періоду  насолоди  наступала  звичка,  нудьга  і  огида.    «Я  дуже  втомилася  і  вже  не  можу  нічого  відчувати,  тому  дозвольте  мені  піти  в  монастир».    Король  її  відпустив.    Арманда  гордовито  мовила,  що  це  її  батько  мав  стати  королем.    І  мало  не  заколола  короля  довгим  кінджалом.    Її  відправили  додому.    Катерина  пояснила,  що  у  неї  вже  є  наречений  Петруша  і  вона  його  дуже  любить.    Король  наказав  виділити  їм  до  весілля  новий  будинок.    Жанна  була,  як  дурненька  дитина  і  сказала,  що  дуже  боїться  короля.    Її  відправили  до  притулку.    Сусанна  нічого  не  говорила,  а  тільки  дряпалася  і  кусалася.    Її  відправили  лікуватися.    Увійшла  Ніколь.    І  сказала,  що  виходити  заміж  треба  на  все  життя.    А  виходити  заміж  навмання  за  людину,  яку  ніколи  не  бачила,  не  хотілося.    Королю  така  мова  сподобалася.    Він  запропонував  їй  пожити  в  палаці  і  краще  з  ним  познайомитися.    Так  вони  узнали  один  одного,  а  узнавши,  полюбили,  а  полюбивши,  одружилися.    І  тоді  король  сказав:  -  Я  завжди  вважав,  що  треба  судити  людей  за  їхніми  вчинками,  а  виявляється  -  це  неправильно,  тому  що  одні  й  ті  ж  вчинки  можуть  бути  викликані  абсолютно  різними  обставинами.
Переклала  на  українську  мову    1.07.18                  14.00

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2018
автор: Тома