Вкриває сонце променями плечі,
Лоскочуть злегка зеленню грядки.
Над головою ластівки щебечуть,
У кіш лягають свіжі огірки.
Рознісся запах зірваного кропу,
Розкішним листям виглядає хрін.
А літній день не стишує галопу,
З самого ранку він бере розгін.
Все встигнути, допоки світить сонце,
Бо поле щедрий урожай дало.
Гарбузи на боках, як охоронці,
З-під листя споглядають на село.
І помідори вдягнені в жупани,
Чекають черги плигнути у кіш.
А біля них на плетені паркани
Квасоля в’ється, зріє чимскоріш.
А он стручки зеленого гороху,
На листя вклались, наче олівці.
Візьму у місто я всього потроху,
Виглядайте, з валізою в руці.
Картопля рання землю пробиває,
Все закликає «забери й мене».
В раю зеленім сумно не буває,
А що тяжіло душу, все мине.
І настрій огірково-часниковий
Сплітається із запахом розсолу.
Ховаються у банку трилітрову
Зелені огірочки для засолу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798740
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2018
автор: Світлана Вітер