Тихо літо сідає за обрій відцвілого жита,
Вже й Івана Купали відспівують ген журавлі,
Боса нічка в зажурі у зоряних зливах омита,
Стигле літо в розмаї крокує по засмаглій землі.
Заплітає заграви, у кошик збирає чорницю,
Насолоду нектарну ожинові п'ють береги,
Пісня стиглих пшениць одягає святкову спідницю,
В ранніх росах, пянких, переспівами мліють птахи.
Жовті груші, мов дзвони гудуть загадкову журу,
Одинокий лелека крилом доторкає повіря,
Змокле літо у липах вмостило пахучу жару,
Дивний сонях пелюстками сипле казкове подвіря.
А надвечір похмуро всміхнеться весела гроза,
Пишні трави одягнуть віночки вродливих веселок,
Мов солодкі хліби, у запарі набухне лоза,
Літня ніч одягнеться в намисто із світлих химерок.
Стигле літо в розмаї крокує по засмаглій землі,
Боса нічка в зажурі у зоряних зливах омита,
Вже й Івана Купали відспівують ген журавлі,
Тихо літо сідає за обрій відцвілого жита...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798727
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2018
автор: Леся Утриско