Хилить вітер у полі тополю,
Гне додолу, ламає гілки.
А вона не кляне свою долю,
Випрямляючи стовбур гнучкий...
Під дощами, під сонцем чи градом,
Обнімає рамена свої.
Як гроза промине, щиро рада -
Блискавиця минула її...
Так судилось їй в полі стояти,
Подорожнім даруючи тінь.
Зустрічати усіх, проводжати,
Вже багато людських поколінь.
Хилить вітер у полі тополю,
Та зламати не може - міцна!
Понад все любить землю і волю,
І від того безсмертна вона!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798716
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.07.2018
автор: majra