У МАМИ СЕРЦЕ ВИРВАНО ІЗ ГРУДЕЙ
А стара мати з голови зняла білу хустину
завенула у чорну, в заплакані небеса...
і вороном, звістка облетіла всю Вкраїну
що із пекла війни, везуть її сина до села.
Іде за ним, по тернистій дорозі на Голгофу
і із своїх очей, сльози ллє проливним дощем
перед престолом зустрічає Господь Саваофу
херувими, серафими співає літнім днем.
Дяк, воїну заупокійні молитви читає
матінка, не чує святих слів не бачить людей
немає більше болю, як мати дитя ховає...
немов живцем , вирвано серце із її грудей.
А син герой, стояв на передовій на Донбасі
боронив свою землю від затятих ворогів
знепритомніла, і змарніла у скорботнім часі
і бачить, сина живого серед чужих синів.
А я не вірю, це не правда, що ти в домовині...
і від відчаю, голосить розхристана душа
лине сумна пісня'' пливе кача по тиссині''
у журі, палахкоче тривожно воскова свіча.
Встеляють, пелюстки троянди в останню дорогу
ще десять метрів, у своє лоно прийме земля
запечатають , на вічнім посту буде у Бога
і назавжди єдина надія згасла зоря.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798681
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.07.2018
автор: Чайківчанка