Запросила Васелина,
На вечерю Гриця.
Із сусіднього під'їзду,
Статна молодиця.
Ліфт піднявся на дев'ятий,
У соту квартиру.
Неслись з кухні аромати,
Добре пригостила.
Під хмільком були обоє,
Гарно веселились.
Роздягайсь, я за тобою...
В спальню поспішили...
Задзвонив гудок у двері,
- На когось чекаєш?
- Одягай, скоріш сімейні,
Йвась ключі шукає.
Гриця в плечі Васелина,
На балкон штовхає.
-Дорога кожна хвилина,
Обох повбиває.
Швидше стрибай і спасайся,
Більше вибору не має.
Думка в голові неслася,
Нехай Господь спасає.
- Якщо залишуся живим
Найкращим стану чоловіком.
Боже, на поміч поспіши,
Буду вірним їй до віку.
Маю жінку чепурненьку,
Васелині носа втре.
Білолиця, чорнявенька,
Вона з розуму зведе.
Зваливсь у якусь кучу,
Безболісно, без травм.
- За що себе так мучу? -
Він подививсь назад.
- Стільки ж тут летіти?
Де думка та взялась?
Приземлитись треба вміти
Зайду іще й не раз!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798384
Рубрика: Гумореска
дата надходження 06.07.2018
автор: Валентина Ярошенко