по стерні, навмання,
вітер лиже, як п’яна коханка_
очі сонце клює,
дошкуляє пташина берехня>
>ріже п’яти стерня_
ледь не лусне свідомості ланка_
тінь в покосах снує
і шукає вчорашнього дня_
...
цей клинопис ворон,
ці засохлі мерці – бур’яни_
пом’яни щем весни,
доки морить медове томління>
>самовільний полон,
гриви верб, над слюдою човни_
склади крила й засни_
заколисаний похіттю й лінню_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798277
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.07.2018
автор: Ки Ба 1