Розпахлось літо м’ятою п’янкою,
Духмяним квітом липа відцвіла,
Не знала я краси іще такої,
Що змалечку у світ мене вела.
А там ставок застиг у сивих лозах,
Срібляста повінь розтопила яр,
Й життя сільського неймовірна проза,
Та особлива, в кожного своя.
І вечорів казкова зоряниця
Нову надію щедро посила.
П’янить колосся жита і пшениці,
Що підступили близько до села.
Хвилює серце пісня солов’їна,
Саме вона любов і дух зціля –
То все моя красуня Україна –
Моїх дідів і прадідів земля!
6.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798221
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.07.2018
автор: Ганна Верес