Троє чоловіків похилого віку, цікавої зовнішності сиділи під розлогою ялиною біля Обеліску над Нижнім ставом славетного всесвітньовідомого парку «Софіївка». З цього місця відкривалась дивовижна панорама на південну частину парку. Це було їх улюблене місце, на якому вони збирались кожного дня післяобідньої пори, незважаючи ні на які примхи погоди. Одного з них звали Ведмежатник. Мабуть багатьом буде цікаво, звідки взялося це прізвище? Розповідали його друзі, що на нього, десь тридцять років тому, у лісі напав ведмідь. Але він зміг подужати дикого звіра. Його прапрадід будував цей славетний парк за часів графа Потоцького. Другий, з посивілою борідкою, був художником і навчався колись, ще в дореволюційні часи, в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Зайве казати яким рівнем майстерності володіли випускники цього закладу, де викладали Карл Брюлов, Iлля Репін і т.д.
А третій із присутніх, одягнений у старий військовий кітель, з палицею в руці, усе своє життя наглядав за порядком у парку. В їхньому житті було багато подій, різних історій, пов’язаних із цим парком. Вже так повелося, що коли вони збирались разом, то цікаві історії згадувались одна за одною, і не було кінця цим спогадам. Ось і сьогодні вони сидять неподалік один від одного, щось жваво обговорюючи. Та один з них зупиняє друзів, нагадуючи, що сьогодні його черга розповідати цікаву історію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798197
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.07.2018
автор: Марат Школьник