Глибока ніч сльозить дощем.
Мара присіла за столом.
Самотність кутає плащем
З одним промоклим рукавом.
Подруга-тиша шепотить
Свій красномовний монолог
Про те, чому душа щемить,
І вчить, як жити без тривог.
І знову хтось плете кіно,
Чи добрий, а чи злий мольфар.
Не спить заплакане вікно,
Та Бог вмикає свій ліхтар.
До струнки доторкнувсь смичок,
Оглухлу темінь-темноту
Прорвав співучий світлячок,
Заповнив звуком пустоту:
Не плач, душе, прошу, не плач,
Бо ще не спалені мости,
Почуєш ти його – пробач,
Почує він твоє – прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2018
автор: Галина Брич