Минає літо і минає час
Поміж холодні ночі,
Хтось губиться по серед мас
Мені до того...а комусь навіщо?
Минають ріки береги
Змивають втому Неба.
Вступити двічі у потоки глибини
Не вдасться,й три життя прожити.
Земля витками навколо орбіт
І в тому суть чи зміниться світило.
Життя прожити не перелічити зір,
Врятоване одне,не згаснути зірниці.
Минає осінь і згасає день
Годинник цокає у тім"я
Як добре,що проживше те,
Всміхається із пам"яті,як з книги.
Зима холодна та жива
Сніжинками відтає на долонях.
Її подруга з інеєм в косах
Читає монускрипти у малюнках-кодах.
Минає все,і листопадом в весни
І щось таке,що так тривожить десь...
Та що вулкан , гроза чи шторм,коли
Та вічність із віків, подихує воскреслим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798140
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.07.2018
автор: Плискас Нина