Сиза хвоя вогко пахне лісом.
Білка верховіттям десь стриба.
Заховало під свою завісу
Гілля темну шапочку гриба.
Не знайдеш. Уважним треба бути.
Присмерк тихо в соснах причаївсь.
І не стільки бачити,- відчути
В повній тиші гамір, дзюркіт, спів.
Все живе. Себе відкрий для нього.
Світ побач у крапельці води.
Синє небо - вічне око Бога,
Обіймає сонцем золотим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798031
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.07.2018
автор: Поцілована Сонцем