Мотив випікання насаджує пісню свою:
Жаданням тримаю, згоранням вбиваю – люблю?
Якщо дуже близько і тісно, наскрізно – спалю.
Не дай мені, пристрасте, зброєю стати вогню.
З убивчою силою вурдитись вміє жага,
Водночас служити усім зброєносним богам.
Зіходить до рабства емоцій бездумний слуга –
Сліпа одержимість тримає за край ланцюга.
Хто скручує нитку з проміння від сонця ночей?
Ачей, я, ачей, ти, ачей, ми? Що значить – ачей?
Не бійся! Не мантра фатального зречення це.
Я знаю, що лід іще більше від жару пече.
Червона в стібках – то любові ознака й страждань.
Міжреберний простір вміщає споріднену грань.
У точці єднання – вершина взаємних бажань,
В ній серце відкрите торкається вічності тайн.
Багрянець в повітрі. Наповнені сонцем вуста.
Вогненно кохаю! Таку мене в себе впускай.
Оголеність тіла – частина горіння проста.
Осяює близькість паланням
душі нагота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2018
автор: Серафима Пант