для весен є зустрічі проводи є для зими
а літо приходить саме і саме іде далі
у буднів плиткій веремії незчуємось ми
як лілій час прийде на зміну за часом конвалій
хрустять на зубах літні дні кісточками суниць
і ста літописцям це літо ні не описати
бо кожній суниці тут треба вклонитися ниць
в шпаків записати їх чорні і гострі рулади
такого вже літа не буде хоч як не проси
дивись он людина йде літня де літня від «літо»
услід блискавиці артобстрілів чи то грози
удень пісня жайвора в небі над нею розлита
у жмені у неї самотність бездітних зозуль
у другій сочаться крізь пальці кривавіють вишні
а зе́рнятка вишень тверді наче зе́рнятка куль
а сто літописців все пишуть і пишуть і пишуть
йде літня від «літо» вона перед нами і за
на лівій щоці в неї усмішка дивної вроди
по правій у зморшках стікає горюча сльоза
бо може відве́сти грозу та не ту що зі сходу
2.07.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2018
автор: Сергій П*ятаченко