( Із власного спостереження)
З тобою поряд вся рідня і друзі,
Та по житті один завжди ідеш.
Себе тримаєш іноді в напрузі:
А раптом ти колись впадеш?
Спіткнешся об каміння на дорозі,
Чи ненароком в спину хтось штовхне.
І знов думки: піднятися чи зможеш?
Від цих думок тихесенько зітхнеш...
Навколо люди всі кудись спішать,
А, озираючись, собі гадають:
Чи зможеш ти без допомоги встать?
В думках про це, вони зникають.
А ти один, як палець, серед всіх.
Усмішки ще даритимуть.. О ЛЮДИ!
(Подумають, що п"яний від утіх)
Хіба, ви крові тої, що й Іуда?
А ти вставай, не клич на допомогу..
Ти - сильний.. Маєш волю до життя!
Тобі від Бога буде лиш підмога...
Таке у нас бува життя - буття..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797887
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.07.2018
автор: Н-А-Д-І-Я