Останні дні. Чи теплі, чи не теплі...
Не гріє сонце і не тане.
І я, мандруючи крізь часопросторові петлі
дивлюся в душі, в очі...
І так триватиме напевне доти,
аж поки вже й мене нестане.
Останнім дням згодовую останнє
і зерня, і тепло, і божевілля.
Проміння сонячне не тепле, гостре, раннє.
Останні дні, останнії зусилля.
Останні. Господи! Коли писав Ти долю,
гострив перо, щоб серце виривати?
Щоб аж отак мене судомило від болю?
Чи Ти на те мене створив, щоб потім убивати?
Останніми. Останніми ночами
небес полотна зоряно-квітчасті
я мов шпалери рватиму руками,
Щоб потім знову не отямитись у пастці.
28.02.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797687
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.07.2018
автор: Di Agonal