МИТЦІ

Ти,  незглибима  совісте  майстрів,
тобі  не  страшно  навігацій  Лети!
Тяжкий  був  час.  Тепер  кого  не  стрів,  —
усі  митці,  художники  й  поети.
Всі  генії.
На  вічні  терези
кладуть  шедеври  у  своїй  щедроті.
Той,  хто  пізнав  в  мистецтві  лиш  ази,
був  Мікеланджело  Буонарроті.
                                                                               ЛІНІ  КОСТЕНКО.

О,  як  не  просто  творяться  дива,
Хоч  інколи  від  нас  це  не  залежить...
Слова  летять,  чи  падають  слова,
Одні  з  них  гріють,  а  від  інших  -  нежить.

Митці  є  різні…  І  не  всі  вони,
Оцінюють  свої  труди  тверезо.
Вони  є  Моські,  але  й  є  Слони,
Своє  такі  не  ставлять  на  терези.

Інколи  речення  поета  на  віки
Прославить…  І  його  всі  пам’ятають,
Біжать  літа,  десятками  роки,
Окремі  творять,  але  їх  не  знають.

Із  геніїв  не  хвалиться  ніхто,
Вони  мовчать,  народ  їм  знає  ціну,
Їх  одиниці.  Приклад  -  «Мефісто»*,
Картину  іноземну  і  єдину…

Справжній  митець  не  думає  про  те,
Чи  варто  малювати,  чи  писати.
Для  нього  творчість,  для  душі  -  святе,
Він  цим  живе  і  має  поспішати…

                                       *На  54-й  церемонії  вручення  премії  «Оскар»  Американської  кіноакадемії  фільм  здобув  нагороду  як  Найкращий  фільм  іноземною  мовою  .

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797547
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.06.2018
автор: Віталій Назарук